Струнні

Навколо етнічної музики та музичних інструментів склався певний стереотип - до них, у більшості випадків, відносять звуки тамтамів, барабанів, бубнів і варганів, забуваючи, що «етнос» - приналежність до того чи іншого епосу або культури народів світу. Тому до етнічних інструментів можна цілком обґрунтовано відносити італійські лютні і мандоліни, шотландські волинки, іспанські гітари та багато іншого.

Мандоліну називають нащадком лютні. Родом вона з Італії, з'явилася в XVII столітті.

Мандоліна - струнний щипковий інструмент, має вісім струн, налаштованих попарно. Для гри на мандоліні зазвичай використовують медіатор. Звук струн мандоліни короткий, тому щоб домогтися довгого звуку необхідно швидке повторення одного і того же звуку. Також звучання залежить і від розмірів мандоліни. Оркестри з мандолін різного розміру називають неаполітанськими.

Мандоліна може бути як акомпануючим, ансамблевим, так і сольним інструментом. В сучасній музиці вона використовується в таких напрямках як блюграсс, кельтська музика, джаз і класика.

Що стосується банджо, то на відміну від мандоліни, звук у нього більш різкий і дзвінкий. Мембрана надає звуку силу і частоту. Банджо також відноситься до струнно-щипкових інструментів.

Вважається, що банджо - національний інструмент чорношкірого населення США, який став відомий з XVIII століття, але походження його більш давнє і сягає своїми коренями в Африку. Спочатку на банджо не було ладів, а струн-від 5 до 9. Але з плином часу кількість струн скоротилася до 4, а також виникла необхідність в ладах.

Грають на банджо з допомогою так званих «кігтів» (плектра).

На сьогоднішній день банджо широко використовується в таких напрямках як кантрі і блюграсс.